Інженерний огляд
Як єдина архітектура Genetec змінює роботу з відео після інциденту
Найпоширеніший запит до служби відеоспостереження звучить приблизно так: «дайте відео з камери 17 з 14:32 до 14:37».
Проблема цього запиту в тому, що на момент, коли його ставлять, ні номер камери, ні точний час зазвичай ще невідомі.
Спершу треба зрозуміти, що саме сталося, де і коли. Цю частину роботи класична VMS не робить: вона добре зберігає відео і добре його віддає, але відновлювати подію доводиться людині.
Попередній матеріал циклу був про те, що єдина архітектура дозволяє оператору не збирати контекст вручну під час події. Логічне продовження — питання, яке значно цікавіше:
що відбувається з цим контекстом після того, як подія вже сталася?
Що насправді залишає по собі подія
Візьмімо буденну ситуацію: автомобіль в’їхав на територію, і через двадцять хвилин виникло питання, хто це був.
Слідів події завжди кілька. Розпізнаний номер, подія на точці доступу, ідентифікатор власника, стан шлагбаума, місце на карті, відео з асоційованої камери. Питання не в тому, чи вони існують — вони існують у будь-якій пристойно зібраній системі. Питання в тому, де вони лежать і як пов’язані між собою.
Якщо підсистеми незалежні, ці сліди опиняються в різних базах, з різними позначками часу і різними інтерфейсами. Зіставляє їх людина.
У Security Center ці дані належать до спільної моделі сутностей і подій та можуть бути пов’язані часом, місцем і об’єктом. Наслідок для розслідування прямий: запит перестає звучати як «знайдіть відео з камери X» і починає звучати як «покажіть, що відбувалося навколо цієї події».
Найпоказовіший приклад — той самий, з якого починався цикл. Якщо номерний знак використовується як ідентифікатор доступу, проїзд автомобіля перестає бути подією ALPR. Він стає записом контролю доступу з усією супутньою звітністю по користувачу й точці доступу.
Сама по собі можливість відкрити шлагбаум за номером не рідкість — так уміють різні системи. Цікавіше інше: у якому вигляді ця подія залишиться в системі через два тижні, коли її доведеться підняти. Рядком у логу розпізнавання чи повноцінним записом доступу, який можна знайти за людиною.
Архів має дожити до цього моменту
Усе сказане має сенс за однієї умови: потрібний запис існує і доступний.
Тому інфраструктурна частина нікуди не зникає. За запис у Genetec відповідає роль Archiver, і резервується саме вона — це не те саме, що RAID: дисковий масив закриває відмову диска, а не сервера, на якому живе роль.
Архів можна вести другою незалежною копією з іншою якістю та іншим строком зберігання, переносити між рівнями зберігання, забирати з самих камер там, де ставити сервер недоцільно, і продовжувати в хмару як окремий рівень того самого архіву.
Резервування запису, запис на периферійних пристроях і багаторівневе зберігання вирішують завдання збереження архіву. Але для розслідування важливо не лише те, чи зберігся потрібний фрагмент, а й що збереглося разом із ним.
У Security Center архів пов’язаний із тими самими сутностями, у яких живуть двері, зони, користувачі й номерні знаки. Тому через два тижні система може дати не лише відеозапис, а й контекст події, до якої він належить.
Від пошуку до відновлення картини
Тридцять діб архіву — характеристика сховища. Практичне питання інше: скільки часу потрібно, щоб знайти в ньому потрібні тридцять секунд.
Тут працюють два різні інструменти. Один допомагає не загубити об’єкт при переході між камерами. Другий скорочує накопичений масив за ознаками.
Другий варто розібрати докладніше, бо він одразу породжує питання: а звідки беруться самі ознаки. Аналітика приходить у Security Center із двох напрямів.
- Перший — самі камери: бортова аналітика підтримуваних моделей, результати якої платформа приймає як звичайні системні події, нарівні з подіями контролю доступу чи розпізнавання номерів.
- Другий — рішення технологічних партнерів, зокрема для розпізнавання об’єктів і облич та поглибленого пошуку по архіву.
Роль платформи тут не в тому, щоб самій розпізнавати об’єкти в кадрі. Вона в тому, що результат аналітики потрапляє в ту саму модель подій і сутностей, де вже живуть двері, зони, користувачі й номерні знаки. Саме тому за ним потім можна шукати так само, як за подією доступу, — і саме тому аналітика тут не окрема система збоку, а ще одне джерело контексту.
Набір аналітики визначається на етапі специфікації, і саме він задає, наскільки конкретним може бути запит до архіву через півроку після впровадження.
Саме тому в системі з єдиною архітектурою розслідування часто починається не з відео взагалі. Воно починається з обраного об’єкта — людини, автомобіля, точки доступу, зони, — а відео підтягується як підтвердження того, що вже знайдено іншим шляхом. Це протилежний напрямок руху порівняно зі звичним переглядом архіву.
І ще один шар — довіра до матеріалу. Цифровий підпис вмикається на рівні архівних ролей: будь-яка зміна кадрів робить підпис невідповідним оригіналу.
Далі матеріал має піти з системи
Тут закінчується територія VMS.
У серйозному розслідуванні беруть участь не лише оператори: служба безпеки, юридичний департамент, керівництво, іноді зовнішні авторизовані сторони. І доказова база рідко складається з одного відеофайлу.
Genetec Clearance — окрема система управління цифровими доказами: справи, контрольований доступ, строки зберігання, журнал дій.
Важливо, що вона продовжує не просто відеоархів. Вона продовжує архів, у якому відео вже пов’язане з подіями доступу, ідентифікаторами й розпізнаними номерами. У справу йде не окремий файл, а фрагмент разом із контекстом, який зібрався навколо нього ще до того, як хтось вирішив його експортувати.
Матеріал потрапляє в Clearance експортом із Security Center — або за рішенням оператора, або автоматично у відповідь на запит, що надійшов ззовні. Справу можна створити прямо з цього експорту, не збираючи її потім вручну з окремих файлів.
Тут вибудовуються три рівні, які легко сплутати.
Спільний контекст — різні підсистеми дають дані про подію.
Розслідування — з цих даних відновлюється картина.
Життєвий цикл доказу — знайдене стає керованим матеріалом, який можна передати далі, не втративши контроль над тим, у кого він опинився.
Різниця між цими рівнями принципова: знайти потрібний матеріал — ще не означає організувати роботу з ним після завершення пошуку. Саме на цьому етапі питання переходить від відеоархіву до керування доказами, доступом і відповідальністю.
Практичне питання цього рівня формулюється не в терабайтах:
скільки часу минає між «інцидент стався» і «потрібні люди вже працюють із потрібними матеріалами»?
Чим складніша система, тим менше важать окремі функції
Якщо звести все до однієї думки, вона така.
У невеликій відеосистемі архітектура майже не має значення. Камер небагато, оператор один, розслідування зводиться до перегляду запису. Але чим складнішою стає система — кілька майданчиків, кілька дисциплін, різнорідне обладнання, вимоги до автономності, — тим менше важить кількість функцій в окремих підсистемах і тим більше важить архітектура зв’язків між ними.
Genetec цікавий саме в цій точці.
Більш відкриті платформи часто залишають контроль доступу зовнішньою інтегрованою системою.
Глибоко об’єднані альтернативи платять за цілісність сильнішою прив’язкою до власного обладнання.
Security Center поєднує відео, контроль доступу та розпізнавання номерів як власні дисципліни однієї платформи, зберігаючи при цьому роботу з різнорідним обладнанням.
Висновок
Тому питання вже не в тому, чи вміє система записати, зберегти й знайти відео. Це базовий рівень.
Питання в іншому: скільки роботи вона бере на себе після того, як подія вже сталася.
